Округ 211-й: лідер “порошенківець” Рибчинський 3 роки жив у США

dvoe

Результати соцопитування КМІС вже говорять про те, що “бренд” Порошенка може дати перемогу Євгену Рибчинcькому, як і будь-якому іншому кандидату, що йде під цим “брендом” у столиці.

Поет, композитор та видавець три роки жив у США, але на сайті ЦВК йдеться про те, що він 5 останніх років жив в Україні.

Вибори до Київради довели, що столичний електорат голосує за бренди і Голосієво – не виняток.

Рибчинський – фігура доволі відома у своїх колах. Він – поет, композитор, видавець, медіа-менеджер та з липня цього року   блогер “Української правди“.  Замовити у нього слова пісні та музику – це, з його слів, коштує 5 тисяч доларів.

З такою можливістю заробляти написанням законів за просту ЗП нардепу в парламенті виглядає з боку Рибчинського як справжній демпінг.

samooborona

На сайті ЦВК у місці роботи зазначено, що кандидат, який має журналістську освіту, є директором “Рибчинський і сини”. Варто зазначити, що Рибчинськийц має  даж 4-х синів. З матір’ю своїх дітей лише кілька років тому повінчався у костьолі на 7-му році шлюбу.

Останнім часом, як пишуть у ЗМІ і визнає сам Рибчинський, його родина жила у США кілька років. Але події в Україні змусили їх повернутись і він перейшов у спілкуванні головно на українську мовою.

Після втечі співачки-екс-регіоналки Таїсії Повалій композитор Євген Рибчинський  різко засудив її дії. Також засудив і Ані Лорак. До слова Ірина Білик, яка колись агітувала за Януковича, – кума Рибчинського.

Кандидат до ВРУ якось наголошував, що мистецтво має бути поза політикою, але мірило до кожного співака треба застосовувати індивідуальне.

Згідно з переконаннями кандидата, Євросоюз рано чи пізно розпадеться і буде створений на основі України, Польщі, Білорусі та прибалтійських країн новий союз, який відокремить Росію від старої Європи.

У Рибчинського довлі інтенсивна кампанія, яка разом з брендом блоку Петра Порошенка може принести йому перемогу на вотчині нардепа Терьохіна.

“Бютівець” Терьохін повторно штурмує свій 211-й округ. І на цей раз він конкурує не лише з Рибчинським, але й своїм другом і екс-головою Голосіївської РДА Миколою Даневичем, якого нещодавно звільнив Порошенко.

samooborona

Терьохін у 2012-му році на цьому окрузі урвав перемогу і мав понад 30 % голосів. Це при тому, що конкуренцію кандидату від “Батьківщини” складав ще й УДАР.

samooborona

Тоді попри можливу перемогу “регіонала” опозиціонери не домовились про єдиного кандидата.

За два роки депутатства Терьохін подав лише 5 депутатських запитів. Це втричі менше, ніж його однопартійці Володимир Ар’єв та Володимир Бондаренко з “Батьківщини”, що балотуються в Святошино. Також ним було подано 30 законопроектів.

Згідно з моніторингом “Чесно”, відвідав 79% засідань парламенту та був на 65% засідань свого комітету, який займається податковими та митними питаннями.

У Верховній раді Терьохіна вважають тютюновим лобістом. Цьогоріч він удостоївся антипремії від активістів “Срібна коса”. 

Свої ж однопартійці звинувачували Терьохіна в лобізмі Української національної лотереї, до якої нібито причетна родина Терьохіна. Але політик свою причетність до цього питання заперечив. Як і заперечив причетність до секс-скандалу з Артеком, який виник 2009 року перед виборами, й заявив, що готовий пройти детектор брехні.

Хтось з конкурентів Терьохіна вирішив йому ускладнити життя. Так на столичному окрузі вже другий раз поспіль з’являється Андрій Терьохін – приватний підприємець з Черкаської області.

У 2012-му році цей кандидат набрав понад 3 % голосів (а це понад 3 тисячі).

Котрийсь із сучаних опонентів Терьохіна вирішили довго клон не шукати й забрав того, що вже був. Клон Терьохіна на ці вибори навіть програму не змінив. Так і подав 2012-м роком.

samooborona

Такий техкандидат буде розташований, як і минулого разу, над чинним нардепом Сергієм Терьохіним. Спрацьовує алфавітний принцип формування списку кандидатів.

На техкандидатів-клонів у Києві цього року особливий попит. Зокрема у Києві в скандальному окрузі № 223, де точиться боротьба між одіозним Віктором Пилипишиним та “свободівцем” Левченком, там є два клони Левченка.

У Святошинському районі, на окрузі, де балотується Олександр Третяков, у його опонента Володимир Бондаренка теж з’явився клон, якого знайшли і вмовили таки знятись вчасно з виборів.

Третьяков, який був нардепом 6 каденцій з 8-ми й пройшов шлях з Партії реформ і порядку через Нашу Україну до “Батьківщини”, ризикує втратити мандат, бо “бренд” Порошенка в Києві дає доволі високі показники, за результатами соцопитувань.

Попри дружні стосунки конкуренцію Терьохіну вирішив скласти Даневич – екс-голова РДА, який зараз безробітний. Він давно має приціл на депутатство.

Ще нещодавно політик входив до лав “Батьківщини” і у 2012-му році балотувався у списку партії під непрохідним № 107. Але тепер іде з Народним фронтом колишнього соратника Тимошенко Арсенія Яценюка. До цього був помічником нардепа.

У соцмережі ФБ Даневич активно піариться. Фото зустрічей з майданівцями та атошниками,  родинами загиблих. Створив свій власний сайт, що свідчить про серйозність намірів закріпитись у політиці, тим більше, що у 2006-му році його вже обирали депутатом місцевої райради.

Тоді він навіть отримав диплом за видатні заслуги під час кампанії від блоку Юлії Тимошенко. Не виключено, що через рік на виборах до Київради Даневич виставить свою кандидатуру, бо вибори до парламенту це не лише шанс отримати мандат, а й заявити про себе перед місцевими виборами, які відбудуться вже за рік.

“Радикалка” від Ляшка – Вікторія Янсон вже спробувала свої сили у травні до Київради. Програла. Соціологи віддають їй 3-тє місце на цих виборах із результатом менше 10-ти відсотків. У соцмережах Вікторя з лідером своєї партії тримається за руки це фото у ФБ запостила 1 травня.

samooborona

І що найцікавіше, хоч кандидатка в соцмережах з 2011 року окрім передвиборчих постів у соцмережахх нічого не залишилось.  Аналогічна ситуація і «Вконтакте».

На сайті ЦВК значиться, що Янсон тимчасово не працює. У мережі LinedIN Янсон зазначає, що до тепер працює директором рекламної компанії “РПК ВС-Групп”, а до того працювала директором з маркетингу та реклами “Петерсоні”.

Взяти округ під контроль бажає чинний прокурор Голосіївського району безпартійний Сергій Морозюк. Політичні амбіції в прокурора виявилися не вперше.

У 2012-му році він йшов від УДАР-у по 94-му округу, де балотувалась одіозна Тетяна Засуха й не можна було через фальсифікації встановити результати виборів.

Національна демократична партія України висунула пенсіонера Сергія Курчика. Він балотувався до Київради 2014-го року і провадив агітацію.

У соцмережі Курчика немає суспільноважливих постів навіть під час майдану. У січні він оприлюднив ось таку світлину.

“Вконтакте” політик з аватаркою кота агітує за свою партію.

Олексій Лазуто – безробітний киянин який представляє Українську народну партію.

У соцмережі “Однокласники” політично неактивний. Схоже на технічну природу безробітного кандидата, який фотографується в авто, що стоїть в приміщенні.

Доволі своєрідним представником комуністів на окрузі є киянин Аль-Анні Амар Хуссейнович. Молодий комуніст ідеологію партії прейняв у родині. Його тато члена компартії Іраку.

На виборах до ВРУ комуніст Аль-Ані уже не піонер. У 2012-му він йшов у списку КПУ під заздалегідь непрохідним номером 146. Тепер іде в Голосієво по 211 мажоритарному.

За ці два роки він займався організацією пікетів європейських посольств й закликав дати можливість Україні провести свій референдум.

Розгін майдану кандидат назвав “Победоносним отступлением украинского легиона”. Координував роботу “тітушок”.

Після історичного повалення Леніну на Бесарабці Аль-Ані одразу очолив координаційну раду антифашистського народного фронту. У травні пішов підкорюбвати Київраду, але туди уже не потрапив жоден комуніст. Ось як у соцмережах на такого кандидата реагувала молодь Голосієва.

Тепер молодий політик іде в нардепи. У програмі затятого комуніста – дружба з Росією та на перспективу на нас усіх чекає Митний союз. Будь-яка співпраця з МВФ має бути припинена.

Асоціацію з ЄС, на переконання кандидата, взагалі слід скасувати.

Але до традиційності комуністичної докрини Аль-Анні є серйозні питання. Комуніст Амар Хусейнович агітує за компартію на фоні Свято-Преображенського собору на Теремках.

У соцмережі “Вконтакте” молодий чоловік підписаний на групи сепаратистів “Сводки от ополчения Новороссии”, “АнтиМайдан” тощо.

За майданівський сегмент електорату веде боротьбу офіційно висунутий представник Правого сектору Денис Панасюк (на прізвисько Панас). Інші партії, що виникли як кістяк майдану у цей округ своїх кандидатів не подали.

Представник Правого сектору – безробітний киянин. Сотник сотні “Чортополох” Добровольчого українського корпусу Правого сектору. Очолює осередок ПС в Голосіївському районі.

На електорат Партії регіонів і далі полюють:  

“Сильна Україна” Сергія Тигипка, яка представлена безробітним Андрієм Чернихом. Суто на бренді Тігіпка у соцопитуванні КМІС Черниху поталанило увійти в 5-ку лідерів.

Навчався на фізичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. Входить до Національного студентського союзу.

На своїй сторінці “Вконтакте” переймається проблемами студентів Донбасу та Луганська. Кандидат і сам визнає, що його програма спрямована виключно на студентів і стверджує, що обрав Голосіївський район, як такий, де проживає багато студентів.

Під час масових розстірлів на майдані немає жодного посту, що засвідчував би емоційне співпереживання кандидата до подій у країні.

У політику Черних запланував піти давно. Ще 2009-го року шукав в Інтернеті роботу помічника нардепа і просив у місяць 5 тисяч гривень.

Тут зазначено, що він взяв участь в 4-х передвиборчих кампаніях. Оголошення Черниха спрацювало – він став радником голови молодих регіонів Андрія Пінчука.

Анна Задорожна хоче підкорити Київ із самого Луганська і висувається від не рейтингового “Опозиційного блоку”, який у Києві навіть не знайшов на всі столичні округи охочих кандидатів-киян.

Кандидатом від Ліберальної партії іде киянин-підприємець Владислав Поліщук. Він балотувався до Київради ще кілка місяців тому, але від іншої партії – Радикальної партії Олега Ляшка.

І тепер подався з “радикалів” у “ліберали”.

До слова, Ліберальну партію очолює чинний нардеп Михайло Опанащенко, який голосував за диктаторські закони і тепер партія висунула 40 кандидатів-мажоритарників. Сам Опанасенко штурмує Верховну Раду у Херсонській області.

Є сегмент кандидатів, які не належать до жодної політичної сили й ідуть само висуванцями.

З-поміж них Василенко Олександр – представляє керівництво адвокатської компанії “Правнича фундація”.

Цей кандидат теж балотувався кілька місяців тому до Київради, але чомусь не в Голосієво, а на Оболоні.

Анастасія Даниленко – викладачка Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету знайшла ресурси на передвиборчу агітацію, яку активно постить в соцмережі.

І навіть студійні фото.

Агіткампанію Даниленко анастасія провадить з символом Д.А., який раніше почав використовувати Демальянс.

Під час майдану немає жодного посту.

До парламенту йде директор комунального підприємства “Київкінофільм” – Андрій Цвєтков, якого депутати Київради звинувачували у тому, що комунальник надає в оренду ресторанам приміщення кінотеатрів, а гроші в бюджет від такої оренди надходять не в повному обсязі.

До ради має намір потрапити тезка екс-голови КМДА Олександр Попов. Працює директором науково-виробничої фірми ТОВ “Союзмаркет”. Мешкає в Чабанах Київської області.

До виборів поставився серйозно і створив свій власний сайт.

За інформацією на сайтів кандидата він входив до першої сотні та до сотні “Львівської брами”, яка стояла на Інститутській. З-поміж тих, хто уподобав сторінку кандидата в Інтернеті є й майданівці.

У своїй програмі Попов наголошує, що кандидат і нардеп не повинні робити дитмайданчики. Їхнє завдання працювати над законами так, щоб у міських бюджетах залишалось досить коштів, аби придбати спортивно-розважальні елементи бюджетним коштом.

Світлана Пісьменна з середньою освітою працює менеджером охоронної фірми ТОВ “ТОПГАРД” і хоче писати закони.

Окрім Пісьменної до парламенту хоче киянин Геннадій Попригін, який працює простим комірником у ТОВ “Комфі трейд”.

У соцмережі “Вконтакте” немає жодного суспільноважливого посту. Можливо комірник виконує функцію суто технічного кандидата.

Решта кандидатів – взагалі безробітні самовисуванці. І якщо про киянина Євгена Калініна немє жодної інформації, то Вадим Кодачигов переїхав до столиці з окупованого Криму й одразу активно зайнявся переселенцями і різко критикує тих, хто зараз під час війни витрачається на борди.

У Києві став активним учасником Ради громадських ініціатив. У Криму був приватним підприємцем – організовував концерти та займався юридичною справою. З кримом розпрощався у березні.

“Вконтакте” активно підтримував майдан.

Технічну природу має і безробітний киянин Дарт Вейдер (Станіславович) – він, на відміну від свого тезки з 219-го округу, не знявся з виборів.

Це означає, що йому не повернуть суму застави, але члени комісії від Дарта Вейдера уже могли взяти участь у жеребкуванні й залишитись на своїх позиціях у ДВК.

Програми Дартів Вейдерів, які йдуть по різних округах, зроблені на Південно-Західній залізниці (ПЗЗ).

(Колись на ПЗЗ створювали передвиборчу программу Ляшкові. Керівником ПЗЗ є Олексій Кривопишин, якого призначили ще за часів Януковича).

Проект Дарт Вейдер та Інтернет партія України – це такий собі одеський гумор. Вперше Дарт Вейдр, за основною версією, з’явився в Одесі і задумувався як суто регіональний проект місцевого політика Олексія Гончаренка – сина “регіонала” Олексія Костусєва.

Костусєв кинув мати Гончаренка тоді, коли сину було лише кілька років. Конфлікт між батьком та сином загострився у 2010-му році, коли на посаду міського голову Одеси претендували син Гончаренко і тато Костусєв. Останнього підтримувала Партія регіонів й Гончаренко на вибори не пішов.

Через короткий проміжок часу (2011-й рік) до міської ради, де мерство здобув “регіонал” Костусєв вперше завітав Дарт Вейдер, який звинуватив місцеву владу в дерибані.

Тобто проект Дарта Вейдера може виконувати своєрідну функцію “тролінга” конкурента й вже давно виріс далеко за межі Одеси.

Проект Дарт Вейдер пішов на президентські вибори навесні цього року, а тут для реєстрації треба б було вже кілька мільйонів гривень. ЦВК йому, щоправда, відмовила.

Тепер на парламентських виборах пішла хвиля реєстрацій кандидатів в нардепи у різних округах столиці. Це значить, що низка людей погодилась змінити своє ім’я та прізвище.

Для кандидата в нардепи сума, яку треба сплатити, складає дещо більше 10 тис гривень, але, щоб зареєструвати низку технічних кандидатів в країні, сума треба чимала.

ці кандидати заводять своїх членів в комісії та додатково виконується функція “тролінгу”.

Один з кандидатів в нардепи вирішив зняти свою кандидатуру. Це – самовисуванець Федір Судницин, який входить до Партії зелених. Вічний кандидат вирішив, очевидно, цього разу не випробовувати долю.

Судницин уже був нардепом у 2-му скликанні парламенту, але з того часу на виборах не перемагав. Коли спробував ще раз балотуватися у списку всеукраїнського об’єднання «Громада» у 1998-му році – зняв свою кандидатуру. На сайті ЦВК зазначено, що цьому передувало відповідне рішення суду.

Востаннє до ВРУ йшов у списку ПЗУ під № 10. Це було у 2012-му році. На позачергових виборах до ВРУ 2007-го року Судницин був представником партії у ЦВК з правом дорадчого голосу.

За рік до того балотувався й на посаду міського голови Києва. Також у цей же рік був кандидатом в нардепи у команді Кличка від ПРП-ПОРА й балотувався до ВРУ під непрохідним номером 195.

У 2002-му йшов в парламент як депутат-мажоритарник від «Блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”.

Зараз працює першим заступником генерального директора ДП “Науково-дослідний виробничий комбінат “Пуща-Водиця”.

Ми звертаємося до всіх членів територіальної громади, якщо у Вас є інформація про кандидатів – надсилайте її в редакцію “Громади Голосієво“.

Авторка: Ірина Федорів, журналіст

 

Прокоментуй!Округ 211-й: лідер “порошенківець” Рибчинський 3 роки жив у США

Додати коментар

Напишіть відгук